Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА «ВАРАВА ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF VARAVA AND OTHERS v. UKRAINE)
(Заява № 12405/06 та 118 інших заяв)
11 березня 2013 року до рішення були внесені зміни
відповідно до Правила 81 Регламенту Суду
СТРАСБУРГ
У справі «Варава та інші проти України»
Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Боштьян М. Зупанчіч (Bostjan M. Zupancic), Голова,
Енн Пауер Форд (Ann PowerForde),
Хелена Єдерблом (Helena Jaderblom), судді,
а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 18 грудня 2012 року
зазначив, що основні правові питання, які містяться в заявах, є предметом усталеної практики Суду (див. рішення від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine), заява № 40450/04),
та постановляє таке рішення, що було ухвалено в той день:
ПРОЦЕДУРА
2. У ході провадження пан Боровський (заява № 39477/07) помер, а його дружина, пані Боровська, висловила намір підтримувати заяву.
3. Уряд України (далі — Уряд) представляв його Уповноважений — пан Назар Кульчицький з Міністерства юстиції України.
4. Заяви, які в основному стосуються тривалого невиконання рішень національних судів, ухвалених на користь заявників, та тривалих затримок у виконанні рішень, у різні дати були направлені Уряду.
5. У різні дати Уряд направив Суду низку односторонніх декларацій, спрямованих на вирішення питань, пов’язаних з невиконанням рішень, викладених у сімнадцяти заявах (відповідні заяви позначені у доданих таблицях). Уряд просив Суд вилучити відповідні заяви з реєстру справ відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 37 Конвенції на підставі декларацій. Суд розглянув ці декларації та вирішив відхилити пропозиції Уряду.
6. Уряд Російської Федерації було поінформовано про його право взяти участь у справі стосовно заявника за заявою № 12172/08 (пункт 1 статті 36 Конвенції та правило 44 Регламенту Суду), проте він відмовився скористатися своїм правом.
8. Деякі заявники також подали скарги щодо фактичних та правових питань, не пов’язаних з вищезгаданими питаннями невиконання рішень.
ПРАВО
I. ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ
9. Враховуючи спільність правового підґрунтя заяв, Суд вважає за необхідне об’єднати їх.
II. СТАТУС ДРУЖИНИ ЗАЯВНИКА ЗА ЗАЯВОЮ № 39477/07
III. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТЕЙ 6 ТА 13 КОНВЕНЦІЇ
ТА СТАТТІ 1 ПЕРШОГО ПРОТОКОЛУ ДО КОНВЕНЦІЇ
12. Суд зазначає, що вищезгадані скарги заявників не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції. Суд також зазначає, що вони не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Таким чином, вони мають бути визнані прийнятними.
13. Суд зазначає, що рішення, ухвалені на користь заявників, не були виконані своєчасно, відповідальність за що несуть державні органи.
14. Враховуючи усталену практику Суду з цього питання (див. згадане вище рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine), пункти 56–58 та 66–70), Суд постановляє, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції та статтю 1 Першого протоколу до Конвенції у зв’язку з тривалим невиконанням рішень, ухвалених на користь заявників. Суд також вважає, що було порушено статтю 13 Конвенції, оскільки заявники не мали ефективного національного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.
IV. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ КОНВЕНЦІЇ
16. Таким чином, ці скарги є явно необґрунтованими та мають бути відхилені відповідно до підпункту «а» пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції.
V. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію».
19. Суд також зазначає, що держава-відповідач має виконати рішення, які залишаються невиконаними.
20. Суд вважає за належне призначити пеню виходячи з граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
2. Оголошує прийнятними скарги заявників за пунктом 1 статті 6, статтею 13 Конвенції та за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції щодо тривалого невиконання рішень, ухвалених на їхню користь, та щодо відсутності ефективних національних засобів юридичного захисту стосовно цих скарг, а решту скарг у заявах — неприйнятними.
3. Постановляє, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
4. Постановляє, що було порушення статті 13 Конвенції.
5. Постановляє, що:
(a) держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити протягом трьох місяців 3000 (три тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, зазначених у Додатку 1, та 1500 (одна тисяча п’ятсот) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, зазначених у Додатку 2; ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, і мають бути сплачені разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу;
(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 17 січня 2013 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.
Стівен Філліпс Боштьян М. Зупанчіч
(Stephen Phillips) (Bostjan M. Zupancic)
Заступник Секретаря Голова
_03_03.png)
